відбивний
ВІДБИВНИ́Й, а́, е́.
1. Яким що-небудь відбивають (у 1 знач.).
Відбивний молот.
2. кул. Виготовлений биттям, січенням, розм’якшенням.
Зрази відбивні — нарізають з м’яса верхньої і внутрішньої частини задньої ноги (Технол. пригот. їжі, 1957, 51).
3. спец. Стос. до відбиття (в 3 знач.).
Яскравість об’єкта залежить від освітленості відбивної здатності його поверхні (Довідник фот., 1959, 55);
// Який служить для відбивання світла, звуків і т. ін.
Зображення попадають в очі за допомогою відбивних призм (Цікава фізика.., 1950, 265).
Словник української мови (СУМ-11)