Словник української мови у 20 томах

відбувайлівка

ВІДБУВА́ЙЛІВКА, и, ж., розм.

Обтяжливе, примусове здійснення чого-небудь, перебування де-небудь і т. ін., пов'язані з виконанням якихось обов'язків, доручень.

Незалежність розміру оплати праці від реальних результатів приводить до відбувайлівки окремих державних службовців на своїй роботі (із журн.);

Кожен виїзд для керівництва Головного управління Фонду до людей в області – не просто робоча поїздка чи відбувайлівка (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)