відбування

ВІДБУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2.

Неминуче по святах мають настати будні, бо навіть найвищі особистості на цій землі покликані не до відбування урочистостей, а до сповнення обов'язків (П. Загребельний);

Установлювався певний порядок відбування панщини й точно зазначалося число днів, які селяни мали працювати на своїх дідичів (з наук. літ.);

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (з мови документів);

Вважаю так: є робота, а є відбування роботи, є звичка лямку тягти і є горіння, як то кажуть, артистизм праці! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відбування — відбува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відбування — -я, с. Дія за знач. відбувати 1) і відбуватися 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбування — Відбува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. відбування — ВІДБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2. Австрійські селяни скрізь повставали і припиняли відбування феодальних повинностей (Нова іст., 1956, 158).  Словник української мови в 11 томах
5. відбування — Відбува́ння, -ня с. Исполненіе, отбываніе, отработка.  Словник української мови Грінченка