відбування

ВІДБУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2.

Неминуче по святах мають настати будні, бо навіть найвищі особистості на цій землі покликані не до відбування урочистостей, а до сповнення обов'язків (П. Загребельний);

Установлювався певний порядок відбування панщини й точно зазначалося число днів, які селяни мали працювати на своїх дідичів (з наук. літ.);

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (з мови документів);

Вважаю так: є робота, а є відбування роботи, є звичка лямку тягти і є горіння, як то кажуть, артистизм праці! (О. Гончар).