1. Словник української мови в 11 томах

відбування

ВІДБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2.

Австрійські селяни скрізь повставали і припиняли відбування феодальних повинностей (Нова іст., 1956, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбування — відбува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відбування — -я, с. Дія за знач. відбувати 1) і відбуватися 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбування — ВІДБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2. Неминуче по святах мають настати будні, бо навіть найвищі особистості на цій землі покликані не до відбування урочистостей, а до сповнення обов'язків (П. Словник української мови у 20 томах
  4. відбування — Відбува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відбування — Відбува́ння, -ня с. Исполненіе, отбываніе, отработка. Словник української мови Грінченка