відбування

ВІДБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2.

Австрійські селяни скрізь повставали і припиняли відбування феодальних повинностей (Нова іст., 1956, 158).

Значення в інших словниках

1. відбування — відбува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відбування — -я, с. Дія за знач. відбувати 1) і відбуватися 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбування — ВІДБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відбува́ти 1 і відбува́тися 2. Неминуче по святах мають настати будні, бо навіть найвищі особистості на цій землі покликані не до відбування урочистостей, а до сповнення обов'язків (П.  Словник української мови у 20 томах
4. відбування — Відбува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відбування — Відбува́ння, -ня с. Исполненіе, отбываніе, отработка.  Словник української мови Грінченка