відбубоніти

ВІДБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що, розм.

Проговорити швидко й невиразно; пробурмотіти.

Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому одкаже (Марко Вовчок);

У відповідь я була в змозі лише відбубоніти: “Прошу Вас, високоповажний пане, проекзаменуйте мене” (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відбубоніти — відбубоні́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відбубоніти — -ню, -ниш, док., перех., розм. Проговорити швидко й невиразно; пробурмотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбубоніти — ВІДБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм. Проговорити швидко й невиразно; пробурмотіти. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому одкаже (Вовчок, І, 1955, 131).  Словник української мови в 11 томах
4. відбубоніти — Відбубоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже. МВ. (О. 1862. ІІІ. 64).  Словник української мови Грінченка