відбудовник

ВІДБУДО́ВНИК, а, ч.

Той, хто бере участь у відбудовній роботі.

Того ж таки дня рушив [Михайло] до райцентру одержувати путівку відбудовника Донецького басейну (Ю. Яновський);

За заслуги перед церквою нагороджено групу відбудовників зруйнованих святинь Криму (з газ.);

Майстри-відбудовники дуже дбайливо поставилися до руїн давньої пам'ятки, зберігши навіть незначні рештки її мурування (з газ.).

Значення в інших словниках

1. відбудовник — відбудо́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відбудовник — -а, ч. Той, хто бере участь у відбудовній роботі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбудовник — ВІДБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто бере участь у відбудовній роботі. Того ж таки дня рушив [Михайло] до райцентра одержувати путівку відбудовника Донецького басейну (Ю. Янов., II, 1954, 141).  Словник української мови в 11 томах