1. Словник української мови у 20 томах

відбудовник

ВІДБУДО́ВНИК, а, ч.

Той, хто бере участь у відбудовній роботі.

Того ж таки дня рушив [Михайло] до райцентру одержувати путівку відбудовника Донецького басейну (Ю. Яновський);

За заслуги перед церквою нагороджено групу відбудовників зруйнованих святинь Криму (з газ.);

Майстри-відбудовники дуже дбайливо поставилися до руїн давньої пам'ятки, зберігши навіть незначні рештки її мурування (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбудовник — відбудо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відбудовник — -а, ч. Той, хто бере участь у відбудовній роботі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбудовник — ВІДБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто бере участь у відбудовній роботі. Того ж таки дня рушив [Михайло] до райцентра одержувати путівку відбудовника Донецького басейну (Ю. Янов., II, 1954, 141). Словник української мови в 11 томах