відважність
ВІДВА́ЖНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до відва́жний.
Тоді мене вабить – розчулитись до ніжного дитинства, впасти на коліна й уклонитись їй [матері] за великі страждання, за її дивну відважність: родити й множити життя (М. Івченко);
– Панове військові! Рішучість і одважність – найкраща зброя (В. Винниченко);
Хоч потім виявилося, що в усіх інших науках київським спудеям я не поступався, одначе вельми поступався в нахабстві та у відважності (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)