відважно

ВІДВА́ЖНО.

Присл. до відва́жний.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він [апостол Павло] відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи (Біблія. Пер. І. Огієнка);

І так одважно наша пара Пустилася в рутульський стан (І. Котляревський);

Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою... (Леся Українка);

Справа в тому, що я, як це потім вияснилось, відважно намагалася протиставити себе своєму вікові, а він, вік, глузував із мене (М. Хвильовий);

Петя відважно захищав переправу (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. відважно — відва́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відважно — Присл. до відважний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відважно — ВІДВА́ЖНО. Присл. до відва́жний. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… (Л. Укр., І, 1951, 127); Петя відважно захищав переправу (Донч., V, 1957, 99).  Словник української мови в 11 томах
4. відважно — Відважно нар. Отважно, смѣло.  Словник української мови Грінченка