відважно
ВІДВА́ЖНО. Присл. до відва́жний.
Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… (Л. Укр., І, 1951, 127);
Петя відважно захищав переправу (Донч., V, 1957, 99).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДВА́ЖНО. Присл. до відва́жний.
Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… (Л. Укр., І, 1951, 127);
Петя відважно захищав переправу (Донч., V, 1957, 99).
Словник української мови (СУМ-11)