відважно —
Присл. до відважний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відважно —
ВІДВА́ЖНО. Присл. до відва́жний. А до синагоги ввійшовши, промовляв він [апостол Павло] відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи (Біблія. Пер. І. Огієнка); І так одважно наша пара Пустилася в рутульський стан (І.
Словник української мови у 20 томах
відважно —
ВІДВА́ЖНО. Присл. до відва́жний. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… (Л. Укр., І, 1951, 127); Петя відважно захищав переправу (Донч., V, 1957, 99).
Словник української мови в 11 томах
відважно —
Відважно нар. Отважно, смѣло.
Словник української мови Грінченка