відважний
ВІДВА́ЖНИЙ, а, е.
Сміливий, хоробрий, безстрашний.
І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Та дитина, мабуть, була смілого, одважного козацького роду (Марко Вовчок);
Яка б страховина перед ним [Чіпкою] не вставала – не злякати їй його відважного духу (Панас Мирний);
– Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко);
Хай славлять поети своїми піснями героїв відважних твоїх (В. Сосюра);
// Який виражає відвагу.
Інші будуть лунати пісні, Вільні, гучні, одважні та горді (Леся Українка);
Доктор Рудольф ясними, відважними, сталевими очима обводить набиту обличчями, як насінням огірок, залу (В. Винниченко);
// Який свідчить про відвагу.
Життя в рибінспекторів відважне та ризиковане (О. Гончар);
Оверко сів навпочіпки, всі п'ятеро присунулися до нього, і через годину відважний план визволення вчительки був розроблений у всіх подробицях (К. Гриб);
// у знач. ім. відва́жний, ного, ч. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець.
Троянці всі тут заревли. Одважних стали обнімати (І. Котляревський);
Ніч – спільниця всіх відважних (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)