відважно

ВІДВА́ЖНО.

Присл. до відва́жний.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він [апостол Павло] відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи (Біблія. Пер. І. Огієнка);

І так одважно наша пара Пустилася в рутульський стан (І. Котляревський);

Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою... (Леся Українка);

Справа в тому, що я, як це потім вияснилось, відважно намагалася протиставити себе своєму вікові, а він, вік, глузував із мене (М. Хвильовий);

Петя відважно захищав переправу (О. Донченко).