відвальник

ВІДВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, який працює на відвалюванні чого-небудь.

У 14 років хлопець уже працював відвальником вугілля на шахті біля станції Лоскутівка на Луганщині (із журн.).

2. Те саме, що відва́л 2.

Знищення дрібних однорічних бур'янів у рядках досягається з високою ефективністю за допомогою прополювальних борінок та присипних відвальників (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відвальник — відва́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відвальник — -а, ч. Робітник, який працює на відвалюванні чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвальник — ВІДВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який працює на відвалюванні чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах