відвальник
ВІДВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Робітник, який працює на відвалюванні чого-небудь.
У 14 років хлопець уже працював відвальником вугілля на шахті біля станції Лоскутівка на Луганщині (із журн.).
2. Те саме, що відва́л 2.
Знищення дрібних однорічних бур'янів у рядках досягається з високою ефективністю за допомогою прополювальних борінок та присипних відвальників (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвальник — відва́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відвальник — -а, ч. Робітник, який працює на відвалюванні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвальник — ВІДВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який працює на відвалюванні чого-небудь. Словник української мови в 11 томах