відвалюватися
ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВАЛИ́ТИСЯ, а́литься, док.
1. Відокремлюючись від чого-небудь, падати; відпадати.
Вода підливала ту цеглу, одривала її; потроху земля одвалювалась (І. Нечуй-Левицький);
Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (М. Коцюбинський);
– П'явка нассеться та й відвалиться, а він [пан], як всмоктався, так і не відірвеш (З. Тулуб).
2. перен., розм. Відходити, віддалятися.
Марічка з своїми перечікує, аж та “процесія” відвалиться трохи (Ірина Вільде).
3. тільки недок. Пас. до відва́лювати 1.
На тих гонах, що обезводніли, цим літом вже гуркотіли трактори. Скиби відвалювалися масні: сій пшеницю і смійся (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)