відвисати
ВІДВИСА́ТИ, а́є, недок., ВІДВИ́СНУТИ, не, док.
Опускатися, відтягуватися донизу; звисати.
Його довгі незграбні руки як би [ніби] відвисали від плечей (Н. Кобринська);
Нижня щелепа неприродно заходила ходором і почала одвисати (В. Кучер);
Біля перелазу з чорних черешень одвисали важкі краплини роси (М. Стельмах);
Петро витріщається на мене, в нього аж відвисає, як у віслюка, нижня губа (Ю. Мушкетик);
З-під очіпка одвисло пасмо сивої коси (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)