відвислий

ВІДВИ́СЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до відви́снути.

Приїхав з полку старший панич – .. з розумними сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Панас Мирний);

Лиска [корова], – низенька з відвислим підгорлям .. – довірливо тягнеться до материної руки (В. Козаченко);

На те князь засміявся. Затрусилося за столом його тлусте тіло, задвигтів стіл; щоки, і без того відвислі, дрижали, як холодець, а очі вирячилися (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. відвислий — відви́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відвислий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відвиснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвислий — ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відви́снути. Приїхав з полку старший панич — ..з розумними, сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Мирний, II, 1954, 104); // У знач. прикм. Лиска [корова], — низенька з відвислим підгорлям..  Словник української мови в 11 томах