відвислий

ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відви́снути.

Приїхав з полку старший панич — ..з розумними, сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Мирний, II, 1954, 104);

// У знач. прикм.

Лиска [корова], — низенька з відвислим підгорлям.. — довірливо тягнеться до материної руки (Коз., Сальвія, 1959, 7).

Значення в інших словниках

1. відвислий — відви́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відвислий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відвиснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвислий — ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до відви́снути. Приїхав з полку старший панич – .. з розумними сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Панас Мирний); Лиска [корова], – низенька з відвислим підгорлям .. – довірливо тягнеться до материної руки (В.  Словник української мови у 20 томах