відвислий — Орфографічний словник української мови

відвислий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відвиснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
відвислий — ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до відви́снути. Приїхав з полку старший панич – .. з розумними сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Панас Мирний); Лиска [корова], – низенька з відвислим підгорлям .. – довірливо тягнеться до материної руки (В. Словник української мови у 20 томах
відвислий — ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відви́снути. Приїхав з полку старший панич — ..з розумними, сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Мирний, II, 1954, 104); // У знач. прикм. Лиска [корова], — низенька з відвислим підгорлям.. Словник української мови в 11 томах