відволати
ВІДВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. кого. Старанним доглядом вилікувати важкохворого або домогтися покращення його здоров'я, стану.
Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Т. Шевченко);
Старого таки відволали, але мову йому відібрало, хоч, здається, він усіх упізнавав (із журн.).
2. кого, що, заст. Урятувати кого-небудь від чогось небезпечного, неприємного, відвести щось небажане.
Мені тебе хоч жалко, мила, Біди не можна одволать (Є. Гребінка);
[Горпина:] Спасибі вам, голубонько, що відволали мене від напасті!.. (М. Кропивницький);
Може, пощаститься Сю жертву з горла смерті відволать (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)