відволати
ВІДВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Вилікувати важкохворого старанним доглядом.
Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Шевч., І, 1951. 316).
2. заст. Запобігти здійсненню чогось неприємного або небезпечного.
Мені тебе хоч жалко, мила. Біди не можна одволать (Греб., І, 1957, 106);
[Горпина:] Спасибі вам, голубонько, що відволали мене від напасті!.. (Кроп., II, 1958, 292);
Може пощаститься Сю жертву з горла смерті відволать (Фр., XI, 1952, 263).
Словник української мови (СУМ-11)