відволока
ВІДВОЛО́КА, и, ж., заст.
Зволікання.
[Вісвамітра:] Із свого дому і з усього краю Ти з жінкою своєю й сином маєш Ще нині геть іти без відволоки (І. Франко);
Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)