відволока
ВІДВОЛО́КА, и, ж., діал. Зволікання.
[Вісвамітра:] Із свого дому і з усього краю Ти з жінкою своєю й сином маєш Ще нині геть іти без відволоки (Фр., X, 1954, 412);
Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два (Головко, II, 1957, 317).
Словник української мови (СУМ-11)