відвоювання

ВІДВОЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. відвоюва́ти 1, 2.

У перебігу боротьби за відвоювання Волині Данило Романович реформував своє військо, почавши створювати регулярну піхоту з городян (з наук. літ.);

Було б дивно, якби нові банки вийшли на ринок із порожніми руками, заздалегідь не домовившись зі своїми потенційними клієнтами й не маючи стратегії відвоювання ніш у конкурентів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відвоювання — відвоюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відвоювання — -я, с. Дія за знач. відвоювати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвоювання — ВІДВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відвоюва́ти 1, 2. Возз’єднання України з Росією створило сприятливі передумови для розв’язання дуже важливих історичних завдань — відвоювання у турків північного узбережжя Чорного й Азовського морів (Іст.  Словник української мови в 11 томах