відвоювання
ВІДВОЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. відвоюва́ти 1, 2.
У перебігу боротьби за відвоювання Волині Данило Романович реформував своє військо, почавши створювати регулярну піхоту з городян (з наук. літ.);
Було б дивно, якби нові банки вийшли на ринок із порожніми руками, заздалегідь не домовившись зі своїми потенційними клієнтами й не маючи стратегії відвоювання ніш у конкурентів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвоювання — відвоюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відвоювання — -я, с. Дія за знач. відвоювати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвоювання — ВІДВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відвоюва́ти 1, 2. Возз’єднання України з Росією створило сприятливі передумови для розв’язання дуже важливих історичних завдань — відвоювання у турків північного узбережжя Чорного й Азовського морів (Іст. Словник української мови в 11 томах