відвідувач

ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч.

Той, хто відвідує кого-, що-небудь.

Це було кафе “вищого” світу .. В білих .. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Олесь Досвітній);

На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (О. Гончар);

Серед широких мас відвідувачів старого українського театру М. П. Старицький як драматург мав найбільшу популярність (з мемуарної літ.).

Значення в інших словниках

1. відвідувач — відві́дувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відвідувач — <�частий> гість, бувалець, звиклий відвідувати, о. на відвідинах.  Словник синонімів Караванського
3. відвідувач — [в'ідв’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў  Орфоепічний словник української мови
4. відвідувач — -а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю.  Словник синонімів української мови
6. відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (Гончар, II, 1954, 64); Це було кафе "вищого" світу.. В білих.. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Досв.  Словник української мови в 11 томах