відвічальний
ВІДВІЧА́ЛЬНИЙ, а, е, заст.
Відповідальний.
Одразу почув себе [Олекса] відвічальним за становище, одразу злетіли з нього колективні страхи і влилася в серце індивідуальна сила (Г. Хоткевич);
– Я людина за це відвічальна, і я того від усіх вимагаю! (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)