відвічальний
ВІДВІЧА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн., заст. Відповідальний.
— Я почуваю себе одвічальним, одвічальним, розумієте! Одвічальним за спокій і порядок у моїм повіті (Фр., III, 1950, 236);
— Я людина за це відвічальна, і я того від усіх вимагаю! (Вишня, І, 1956, 228).
Словник української мови (СУМ-11)