відговітися

ВІДГОВІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

Висповідатися та причаститися після тривалого посту й відвідання церковної служби.

[Сотник:] А повінчаємось в неділю? [Настуся:] Авжеж! Так ми ще не говіли; Як одговіємось – тоді (Т. Шевченко);

З нашого села велика сила людей ходить до Київа [Києва] святого відговітися к Тройці (О. Кониський);

[Денис:] Ніби не мали часу за піст відговітись? (М. Кропивницький);

Згадав Кметь, що йде останній тиждень перед Великоднем. Гарно. Це дуже гарно. Він не говів і буде вимагати, щоб його одпустили одговітись (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. відговітися — відгові́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відговітися — одговітися, -іюся, -ієшся, док., заст. Висповідатися та причаститися після тривалого посту й відвідування церковної служби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відговітися — ВІДГОВІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., заст. Висповідатися та причаститися після тривалого посту й відвідування церковної служби. Лекерія Петрівна Висока й собі пристала до їх, щоб одговіться в Києві в ..  Словник української мови в 11 томах
4. відговітися — Відговітися, -віюся, -єшся гл. Отговѣться. Нехай попереду піде та відговіється. Ном. № 5474.  Словник української мови Грінченка