відгодований
ВІДГОДО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до відгодува́ти.
На придорожній покаліченій вербі каркнув відгодований війною ворон (М. Стельмах);
Відгодовані зерном гуси.
2. у знач. прикм. Гладкий, угодований.
Мчали широкі селянські сани, запряжені парою одгодованих коней (І. Микитенко);
По дворах блукають кури, поросята, відгодовані свині (Григорій Тютюнник);
* Образно. Нема нічого огиднішого за відгодовану казенну мудрість (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)