відголос
ВІ́ДГОЛОС, у, ч.
Те саме, що ві́дгомін.
Знов гори розгомонілись страшними голосами і відголосами громів (І. Франко);
Про турбаївське повстання Данько чув ще і вдома, в Криничках, але там його відголоси жевріли більше в піснях про Мар'янушу (О. Гончар);
Найбільшою архаїкою позначені ігри, близькі до східнослов'янських ігор-хороводів (відголос ігрищ), у яких відображена тема вибору пари (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)