відгримувати
ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док.
Відлунювати громом, гуком, шумом.
Входжу – у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Марко Вовчок);
[Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур'я дужих сосен, ламаючи і тлумлячи сусідів, – Аж хряскотом одгримує од гір (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови (СУМ-20)