відгримувати

ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом.

Входжу — у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Вовчок, І, 1955, 269);

[Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур’я дужих сосен, ламаючи і тлумлячи сусідів, — Аж хряскотом одгримує од гір (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 133).

Значення в інших словниках

1. відгримувати — відгри́мувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгримувати — ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом. Входжу – у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Марко Вовчок); [Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур'я дужих сосен...  Словник української мови у 20 томах