відгримувати
ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом.
Входжу — у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Вовчок, І, 1955, 269);
[Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур’я дужих сосен, ламаючи і тлумлячи сусідів, — Аж хряскотом одгримує од гір (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 133).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відгримувати — відгри́мувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгримувати — ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом. Входжу – у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Марко Вовчок); [Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур'я дужих сосен... Словник української мови у 20 томах