1. Словник української мови у 20 томах

відгримувати

ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док.

Відлунювати громом, гуком, шумом.

Входжу – у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Марко Вовчок);

[Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур'я дужих сосен, ламаючи і тлумлячи сусідів, – Аж хряскотом одгримує од гір (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгримувати — відгри́мувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгримувати — ВІДГРИ́МУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом. Входжу — у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг весь, тиша (Вовчок, І, 1955, 269); [Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур’я дужих сосен... Словник української мови в 11 томах