відгриміти
ВІДГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. відгримля́ть; док.
Перестати гриміти.
Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (І. Цюпа);
Ще не одгриміли оплески, щасливий молодий поет ще прикладав до серця свою першу збірочку поезій, як на сцену вийшов критик (Я. Качура);
// перен. Закінчитися (про що-небудь бурхливе, бучне).
В лісах партизанських моєї Вкраїни давно одгриміли бої (В. Сосюра);
Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти (О. Гончар);
Нема куди вечорами дітися – периферія, а футбольні баталії відгриміли (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)