Великий тлумачний словник сучасної мови

відгриміти

відгримі́ти

-мить; мн. відгримлять; док.

Перестати гриміти.

|| перен. Закінчитися (про щонебудь гучне, бурхливе).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відгриміти — відгримі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відгриміти — [в'ідгрием’ітие] -мит', -мл'ат'  Орфоепічний словник української мови
  3. відгриміти — ВІДГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. відгримля́ть; док. Перестати гриміти. Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. відгриміти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
  5. відгриміти — ВІДГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. відгримля́ть; док. Перестати гриміти. Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (Цюпа, Назустріч.., 1958, 33); *Образно.  Словник української мови в 11 томах