відгриміти
ВІДГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. відгримля́ть; док. Перестати гриміти.
Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (Цюпа, Назустріч.., 1958, 33);
*Образно. Ще не одгриміли оплески, щасливий молодий поет ще прикладав до серця свою першу збірочку поезій, як на сцену вийшов критик (Кач., II, 1958, 102);
// перен. Закінчитися (про що-небудь гучно, бурхливо).
В лісах партизанських моєї Вкраїни давно одгриміли бої (Сос., Солов. далі, 1957, 32);
Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти (Гончар, І, 1954, 444).
Словник української мови (СУМ-11)