1. Словник української мови в 11 томах

відгриміти

ВІДГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. відгримля́ть; док. Перестати гриміти.

Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (Цюпа, Назустріч.., 1958, 33);

*Образно. Ще не одгриміли оплески, щасливий молодий поет ще прикладав до серця свою першу збірочку поезій, як на сцену вийшов критик (Кач., II, 1958, 102);

// перен. Закінчитися (про що-небудь гучно, бурхливо).

В лісах партизанських моєї Вкраїни давно одгриміли бої (Сос., Солов. далі, 1957, 32);

Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти (Гончар, І, 1954, 444).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгриміти — відгримі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгриміти — [в'ідгрием’ітие] -мит', -мл'ат' Орфоепічний словник української мови
  3. відгриміти — -мить; мн. відгримлять; док. Перестати гриміти. || перен. Закінчитися (про щонебудь гучне, бурхливе). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відгриміти — ВІДГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. відгримля́ть; док. Перестати гриміти. Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відгриміти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ... Словник синонімів української мови