віддалеки
ВІДДАЛЕКИ́, присл.
Те саме, що віддалі́к.
Ще оддалеки чуть було їх веселий сміх, жарти (І. Нечуй-Левицький);
Аж чую – глухо щось гуде, Віддалеки немов рубає (П. Куліш);
Валерик зупинився, непомічений, віддалеки, не зважуючись одразу підійти до Івана Тимофійовича (О. Гончар);
О, наче хтось зітхнув віддалеки! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)