віддертий

ВІДДЕ́РТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відде́рти 1.

Голі стіни конали останнім диханням оддертих шпалерів [шпалер] (М. Коцюбинський);

Батько змарнів, аж чорний.., і одіж на ньому .. з рябих ганчірок, позшиваних косо, мабуть, віддертих від негодящих кофт і спідниць (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. віддертий — відде́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. віддертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до віддерти 1). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддертий — ВІДДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відде́рти 1; // У знач. прикм. Голі стіни конали останнім диханням оддертих шпалерів (Коцюб., II, 1955, 89).  Словник української мови в 11 томах