віддзвеніти
ВІДДЗВЕНІ́ТИ, ни́ть, док.
1. Закінчити, перестати дзвеніти.
Вже давно оддзвеніли трамваї і в будинках погасли огні (В. Сосюра);
* Образно. Відгуло, віддзвеніло жнивне літо, і гарячі кольори степу наче пригасли, потьмяніли (з публіц. літ.).
2. перен. Перестати звучати; відлунати (про пісню, мелодію і т. ін.).
Віджурилась, віддзвеніла пісня на шляху, зникли вершники вдалині (М. Стельмах);
Вечірнє сонце, дякую за день!.. За те, що вчора встигло оддзвеніти (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)