віддзеркалюватися
ВІДДЗЕРКА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДДЗЕРКА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Відбиватися на гладкій поверхні чого-небудь.
У спокійній воді віддзеркалюється кожна гілочка, одсвічується кожний барвистий мазок (І. Волошин);
Сонце вставало з-за гір. Вершина Казбеку раптом засіяла самоцвітами, стільки променів віддзеркалилося на ній (В. Собко);
* Образно. Наша мить – це краплина, в якій віддзеркалилась вічність (Є. Гуцало).
2. перен. Виявлятися назовні (про почуття, переживання і т. ін.).
Оля ще не наважується тріумфувати, але на її обличчі вже віддзеркалюється внутрішня радість (Ірина Вільде);
Мамина посмішка віддзеркалилася на личках дітей (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)