віддихання

ВІДДИХА́ННЯ, я, с.

1. рідко. Дія за знач. віддиха́ти 2.

Ах, та тюремна служба!.. Вічне віддиханнє [віддихання] важкою, затроєною [затруєною] атмосферою тюрми (І. Франко).

2. розм. Те саме, що відпочи́нок.

Пішов в темний лужок на оддихання (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. віддихання — віддиха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віддихання — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
3. віддихання — ВІДДИХА́ННЯ, я, с. 1. рідко. Дія за знач. віддиха́ти 2. Ах, та тюремна служба!..Вічне віддихання важкою, затроєною атмосферою тюрми (Фр., II, 1950, 272). 2. заст. Відпочинок. Пішов в темний лужок на оддихання (Чуб., V, 1874, 773).  Словник української мови в 11 томах
4. віддихання — Віддиха́ння, -ня с. Отдохновеніе. Пішов у темний лужок на віддихання. Чуб. V. 773.  Словник української мови Грінченка