віддихання

ВІДДИХА́ННЯ, я, с.

1. рідко. Дія за знач. віддиха́ти 2.

Ах, та тюремна служба!..Вічне віддихання важкою, затроєною атмосферою тюрми (Фр., II, 1950, 272).

2. заст. Відпочинок.

Пішов в темний лужок на оддихання (Чуб., V, 1874, 773).

Значення в інших словниках

1. віддихання — віддиха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віддихання — ВІДДИХА́ННЯ, я, с. 1. рідко. Дія за знач. віддиха́ти 2. Ах, та тюремна служба!.. Вічне віддиханнє [віддихання] важкою, затроєною [затруєною] атмосферою тюрми (І. Франко). 2. розм. Те саме, що відпочи́нок. Пішов в темний лужок на оддихання (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
3. віддихання — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
4. віддихання — Віддиха́ння, -ня с. Отдохновеніе. Пішов у темний лужок на віддихання. Чуб. V. 773.  Словник української мови Грінченка