віддих

ВІ́ДДИХ, у, ч.

1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання.

Сплять рекрути, Тільки рівний віддих чути (І. Франко);

Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Схопилася рукою за груди (О. Донченко);

// Повітря, що видихається з легень.

Земля приймала віддих з гарячих Кравцових грудей і разом всотувала його скорботний відчай (Ю. Бедзик).

2. рідко. Те саме, що по́дих.

До маленького ліжечка .. присунула вона маленьке бюрко і, серцем пильнуючи кожен оддих, кожен рух слабого, рахувала і рахувала (Дніпрова Чайка);

Він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо йому в грудях (М. Коцюбинський).

3. чого, рідко. Те саме, що зітха́ння.

Віддих полегшення вирвався з уст Горленкових (З. Тулуб).

4. розм. Те саме, що перепочи́нок.

– Не бачите, яка я зігріта й без віддиху?.. Я мушу .. відітхнути (О. Кобилянська);

Гнались Сірки без віддиху... І догнали! (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. віддих — ві́ддих іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віддих — Подих; (дія) дихання, віддихування; Р. зідхання; ЖМ. передих, спочинок, перепочинок.  Словник синонімів Караванського
3. віддих — -у, ч. 1》 Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. || Повітря, що видихується з легень. 2》 рідко. Те саме, що подих. 3》 чого, рідко. Те саме, що зітхання. 4》 діал. Перепочинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віддих — перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих). Робити коротку перерву, короткий перепочинок в чому-небудь. Глущуки .. тягли .. воза з гноєм ..  Фразеологічний словник української мови
5. віддих — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.  Словник синонімів української мови
6. віддих — Ві́ддих, -ху; -дихи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути. Тільки рівний віддих чути (Фр., XIII, 1954, 407); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих.  Словник української мови в 11 томах