віддиратися
ВІДДИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДДЕ́РТИСЯ, ВІДІДРА́ТИСЯ, віддере́ться, док.
1. Відокремлюватися від чого-небудь унаслідок ривка, смикання.
Раптом комір віддерся і залишився у мене в руці (із журн.);
* Образно. Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (З. Тулуб).
2. тільки недок. Пас. до віддира́ти;
// безос.
Щоб люлька була чорна, до пластмаси домішувалася палена гума, для цього віддиралося від галоші шматок гуми, палилося її, а кіптяву збиралося на шкло (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)